Ми продовжуємо стежити за успіхами найдорослішої в Україні кіберспортивної команди Ageless Shooters. А її учасники продовжують тренуватися й перемагати. Зовсім нещодавно команда 55+ змагалася в дружньому поєдинку з командою студентів і знову стала переможцем. Ми поговорили зі «стрілками» про те, як продовжується їхня кар’єра в кіберспорті та як змінили їхнє життя комп’ютерні ігри.
У чому був секрет вашої перемоги в матчі із Silver Snipers? Учасники шведської команди вважають, що справа була у використанні далекобійної зброї, з якою вони не були так добре знайомі. А як ви вважаєте?
Віктор Жданов (Stailhammer): Хороша підготовка, хороша дисципліна, відповідальне ставлення до гри, азарт, емоції — це все складові перемоги. Ми всі поставилися до гри як до мистецтва й повністю їй віддавалися. Усі були зібрані. Нам вдалося «злитися» з технікою, відчути комп’ютер, як власний мозок. І коли досягаєш такого злиття, можна спокійно довіритися рефлексам, відпрацьованим під час тренувань. Подібний принцип застосовують в айкідо.
Шведи в цьому матчі були нам не конкурентами, а співробітниками, соратниками, які дали нам можливість виграти. Вони позитивні, класні, просто в душу запали. З Аббе «BirDie» Дракборгом ми на турнірі обмінялися футболками й досі продовжуємо спілкуватися.
Тетяна Бірюкова (Taskor): Наші тренери відпрацювали тактику та стратегію і з боку терористів, і з боку контртерористів. Ми засвоїли алгоритми та принципи й використали їх під час гри.
У команді зібрались однодумці. Ми щиро захоплюємося грою, підтримуємо одне одного в захопленнях, які має кожен із нас поза грою. Ця єдність допомогла за короткий час згуртуватися в єдиний організм.
Олег Перетяка (UKR.OP): Секрет у підготовці. Два місяці минули недаремно. Більшість із нас починали майже з нуля, але встигли освоїти і стрілецьку зброю, і гранати, відпрацювали певні тактичні моменти. Навчилися використовувати весь арсенал, який є в терористів і контртерористів.
Нам справді допомогла згуртуватися загальна ідея та загальний інтерес до проєкту. Після матчу зі шведами команда не розпалася. Ми продовжуємо тренуватися, шукаємо можливості більше спілкуватися поза тренуваннями. Перейшли від командної гри до дружніх, загальнолюдських стосунків.
Що виявилося особисто для вас найскладнішим під час шоу-матчу? Що принесло найбільше позитивних емоцій?
Павло Бондарчук (ArCherP): Мені здається, чогось особливо складного не було. Ми хороша, зіграна команда, нормально відстріляли, відіграли. За моїми відчуттями, це було ще одне тренування, тільки на подіумі і з уболівальниками.
Павло Гнєдов (Silent Sleep): Шведська команда — дуже сильні снайпери. Щойно ти потрапляєш в їхнє поле зору, як тебе знищують. Це таке вміння, що напрацьовується практикою і ще раз практикою. Silver Snipers вже чотири роки грають разом, вони мають досвід міжнародних змагань, вони були чемпіонами світу. Для нас це був перший міжнародний матч, і було трішечки страшно. Та щойно ми сіли за комп’ютери та «надягли» обладунки, страх пішов. Дякуємо тренерам, які нещадно відточували в нас рефлекси, потрібні в грі. Ми просто виконували те, чому навчилися, йшли вперед і діяли.
Як ви оцінюєте тактику команди зі Швеції? Можливо, побачили якісь цікаві прийоми, які теж захотілося освоїти?
Stailhammer: Так, ми розбирали їхню тактику, і було багато моментів, які ми взяли на озброєння. Там добре працювали снайпери. Вся команда добре знала карту. Вони вміло працювали парами, влаштовували засідки. Але це все ж був взаємний обмін досвідом: чогось ми у них навчилися, чогось — вони в нас.
Чи змінилося щось у вашому житті після перемоги в шоу-матчі? Чи продовжуєте грати в CS:GO самостійно? Можливо, освоїли ще якісь ігри?
ArCherP: Я не помітив якихось змін. А грати продовжую, тепер уже разом із дружиною. Непогано буває після роботи ліквідувати пару персонажів (сміється). Ми зі Сніжаною знаходимо в мережі ще когось із наших хлопців-тіммейтів — і побігли.
Підтримуємо спілкування з Інґер «Trigger» Finger Гроттеблад і з Аббе «BirDie» Дракборгом. Іноді бігаємо в одній команді. Інтернет об’єднує світ.
UKR.OP: Коли мої діти були школярами, я був проти того, щоб вони проводили багато часу в іграх. Та тепер сам бачу, наскільки це захоплює. Якщо є можливість пограти, я цього не пропускаю. І помічаю, що грі починаю приділяти більше уваги, ніж своїй звичайній діяльності. Я завжди займався політикою, громадською діяльністю. Тепер мої інтереси — спорт, розвиток, родина, діти, онуки. І це набагато ближче, ніж те, чому я присвятив життя.
Кіберспорт — корисне доповнення, особливо у віці після шістдесяти. Він дає змогу розвиватися, удосконалює моторику. Ти працюєш одразу двома руками, оцінивши обстановку, думаєш, як діяти, намагаєшся прогнозувати ситуацію. Мозок має одночасно обробляти багато різнопланової інформації, і це дуже цінно для нього.
Якщо з’явиться можливість брати участь у подібних чемпіонатах, із командою якої країни хотіли би зіграти?
UKR.OP: Хотілося би ще один матч зі шведами. Вони, до речі, теж говорили, що хотіли би реваншу. Ми чекаємо цієї зустрічі, не марнуємо можливості й далі тренуватися: і вдома, і в тренувальному залі. І прогрес очевидний.
Stailhammer: Із ким би ще зіграв? Було би цікаво позмагатися, це заводить, додає смаку життю. Та конкретну команду не назву, оскільки практично не знаю команд у кіберспорті.
Taskor: Я більше хотіла би, щоб команди, подібні до нашої, були створені і в інших містах України. І от із іншими українськими командами хотілося би зіграти. Добре було б, якби в усіх обласних центрах люди старшого віку могли знайомитись із кіберспортом. Бо це ж не заради гри. Це взаємодія лівої та правої півкуль мозку, профілактика деменції. У нашому віці це справді важливо.
У межах гранд-фіналу першого міжнародного кіберспортивного чемпіонату серед школярів ISF World Esports School Championship ви зіграли матч із командою 4VPERED1NAZAD. У цьому товариському матчі зі студентами Києво-Могилянської академії ви одержали перемогу. Чи складно було грати з молоддю «на її території»? Поділіться враженнями.
Stailhammer: Гра була, можна сказати, на рівних. Команда суперників добре спрацьована, дружня. Ролі чітко розподілені. Порівняно з ними, в нас ще бракує досвіду. Якщо ці студенти, яким зараз років по 18, почали грати в 10 років, то ми — три місяці тому. Наша команда грала в два етапи. Я хвилювався, коли грала перша група, потім хвилювався, коли в другій групі грав сам. Такий сильний емоційний фон був під час матчу! Ця гра, цей досвід ще проявляться згодом, коли емоції ущухнуть. Але без участі тренерів у цій грі ми навряд чи перемогли б.
Як почуваєтеся в статусі публічної персони? Як відреагували близькі, друзі, колеги на ваш успіх?
Stailhammer: Стати широковідомими у вузькому колі осіб — це добре. Та вузьке коло в нашому випадку — це професіонали, які на нас можуть дивитися тільки з іронією.
Taskor: Не можу сказати, що я стала зіркою чи відомою персоною. Проте життя змінилось, пріоритети змінились. Якби не було гри, я в’язала би шкарпетки. А тепер захопилася грою, мені це справді подобається. Олег переконує, що грати корисно, бо не буде деменції. Це добре, але мені, крім того, просто подобається сам процес гри. Він дарує такий заряд енергії, адреналін, особливо, якщо щось виходить! Могла би грати всю ніч.
Щоб не втомлюватись від гри, додаю фізичні навантаження. Влітку із цим простіше — є велосипед, дача. Якщо не мати міри, це буде шкідливо для тіла.
Дуже приємно бути першою в Україні командою 55+. Після перемоги знайомі вітали, цікавилися планами, але долучитись до гри охочих не знайшлося. На моє захоплення вони дивляться, як на якусь примху, що не приносить користі. Я й сама колись так ставилась до ігор племінника. Зрештою спробувала — і виявилося, це надзвичайно цікаво.
UKR.OP: Ми стали «відомі у вузькому колі». Серед знайомих, рідних. Вони побачили, як ми змінили свої звички, життєві стереотипи. Крім тренувань CS:GO, я три-чотири рази на тиждень ходжу на плавання. Це теж завдяки фонду «Життєлюб» — вони організовують команду літніх людей для участі в запливі «Мілан–2020». Із нами в команді ще Валькірія плаває (Тетяна Силенко, учасниця команди Ageless Shooters — ред.). У моєму житті з’явилися нові люди, такі ж захоплені, з такими самими очима, що горять, з’явилася нова жага до життя.
Silent Sleep: Я не вірив спочатку, що ми зможемо перемагати. Але за пів року, які ми граємо разом, команда згуртувалась, притерлась. Ми стали розуміти одне одного з пів слова, стали як один організм. На цьому етапі гра для нас — сенс життя. Грати далі, грати добре й перемагати.
Ми радіємо і пишаємося досягненнями Ageless Shooters, щиро бажаємо команді нових перемог, руйнувати стереотипи та рухатися безкінечно вперед!
