Інтерв’ю з генеральним директором Lenovo в Україні Тарасом Джамаловим: про мотоподорожі й активні види спорту
Розкажіть, як давно ви захоплюєтеся мотоциклами? Із чого все починалося?
Я почав цікавитися мотоциклами чотири роки тому майже випадково. Початком можна вважати 15‒16 серпня 2016 року. Чому майже випадково? Мій приятель, який уже багато років живе в Індії, захопився мотоциклом, і в певний момент, ближче до кінця липня 2016 року, він мені зателефонував і сказав: «Маю пропозицію, привабливу оригінальністю, ― давай з’їздимо в Гімалаї на мотоциклах!». Я запитав, чи не бентежить його, що я не маю досвіду, я і мотоциклом толком тоді не вмів керувати! На що він відповів: «Я ж тебе знаю, ти зможеш!». І я погодився.
Записався на інтенсивні курси до двох мотогонщиків, один із них викладав мені ази кільцевих перегонів, а другий ― офроад перегонів. Тож, підготувавшись усього за кілька тижнів, я поїхав до Індії. Перший мій виїзд на дороги загального користування був в Індії ― країні не з найпростішим дорожнім рухом. Я їхав на Royal Enfield Thunderbird 350, який був дуже завантаженим сумками, з пасажиром і в Гімалаї. Почалося все яскраво, і, враховуючи те, що це був мій перший серйозний виїзд на дорогу на мото, у мене досі залишилися незабутні враження.
Вас прямо кинули у воду, аби навчити плавати?!
Так, це «бразильська система» ― або навчиться, або не виживе.
Як еволюціонувало ваше захоплення?
Фактично перша подорож тривала днів десять, і ми проїхали близько 2 тис. км. Мені це сподобалося, і, повернувшись до України, я купив собі мотоцикл. Поступово подорожі ставали все довшими і складнішими, але в мотоспорт це не переросло (до недавнього часу). Еволюція відбувалася так, що я за невеликий проміжок часу від простих і коротких маршрутів перейшов до досить довгих ― по 7‒10 тис. км.
Ви випробовували різні класи мотоциклів чи одразу зрозуміли, що «тільки ось цей і жоден інший»?
Ні, я не міг цього зрозуміти, адже вважаю, що, не спробувавши, не можна говорити, що це не моє. Спробував я в тому чи іншому вигляді далеко не всі класи мотоциклів, але дуже багато. Почав з уже згаданого індійського малокубатурного дорожнього мотоцикла Royal Enfield Thunderbird 350, на якому вперше їздив у Гімалаях. Згодом я випробував півтора десятка моделей різних класів: це були і дорожні мотоцикли, і туристичні легкі та важкі ендуро, і в результаті в мене з’явився також спорт-турист. Нещодавно, під час мого тривалого перебування в Індонезії, я на додачу захопився ще й мотокросом, тому випробував чисті лайт-ендуро-мотоцикли та мотоцикли для мотокросу. Проте моя пристрасть, звичайно, залишилася незмінною ― це мотоцикли, призначені для подорожей. Відповідно, у мене ендуро-турист і спорт-турист.
Скільки у вас зараз мотоциклів?
Зараз три, але один я хочу поміняти. Один круїзер, Kawasaki Vulcan 900 Custom, ― мій перший байк. Те, що в народі називають «чопер», хоча насправді правильно говорити «круїзер». Я купив його як перший мотоцикл, бо він був не такий різкий, агресивний, і я відчував, що це безпечніше і для мене, і для оточення. До того ж мені подобалися такі мотоцикли зовні. Згодом я зрозумів, що для далеких подорожей він не дуже підходить, і купив ендуро-турист BMW R1200GS Adventure. Випробувавши його, я зрозумів, що до круїзера вже не повернусь, проте він у мене залишився донині. У кінцевому підсумку, зрозумівши, що хочеться їздити трохи швидше, ніж мені давав змогу мій ендуро-турист, я купив собі ще й спортивно-туристичний мотоцикл Ducati Multistrada 1260s.
Що для вас означає мотоцикл?
Є банальна фраза, але її треба сказати. Мотоцикл ― це синонім свободи. Я скажу, чим точно мотоцикл для мене не є, хоча багато людей, які їздять на байках, кажуть це. Для мене він точно не є сенсом чи способом життя. Це хобі, яке має великий вплив на мене, займає велику й важливу частину мого життя, але це хобі не замінює мені життя цілком.
Для мене мотоцикл у подорожах ― це можливість бути весь час у гущі подій, а не спостерігати із салону автомобіля. У машині ти психологічно відгороджуєшся від людей. Коли ж ти на мотоциклі, у тебе значно більше спонтанних знайомств, місцеве населення з більшим бажанням зав’язує з тобою розмову, де б ти не був.
Мототуризм, на відміну від автомобільного, пішого та авіатуризму, провокує на більшу кількість пригод. Мотоподорож постійно супроводжується непередбачуваними погодними та дорожніми умовами. Якщо це в горах, то це мікс усіх несподіванок. Мотоцикл для мене ― це найкращий транспорт у подорожах і повсякденному житті. Коли ти їдеш в автомобілі, ти фактично керуєш машиною: кермуєш, перемикаєш передачі, і автомобіль змінює напрямок руху.
На мотоциклі ти керуєш безпосередньо своїм тілом і їдеш не на мотоциклі, а з мотоциклом. Це можливість не лише відчувати задоволення від того, що ти проїхав з пункту А в пункт Б, а ще й отримувати дуже позитивні емоції під час подорожі. Ти керуєш своїми рухами, а не рухами транспортного засобу.
Скільки країн ви об’їхали на мотоциклі?
Я спеціально не рахував, але, напевно, країн 25‒30. Це вся Центральна та Південна Європа, за винятком скандинавських країн, усі країни навколо Чорного моря, а також Індія та Шрі-Ланка, усі країни Океанії, крім Філіппінських островів і В’єтнаму.
Поділитеся найяскравішими враженнями?
З мотоподорожей їх дуже багато: це враження і від дорожніх ситуацій, і від самих країн, і від пригод. У мене якось було чотири незабутні доби проходження кордону між Азербайджаном та Іраном, коли мене спочатку не хотів випускати Азербайджан, а потім не хотів впускати Іран. У підсумку це перетворилося на величезну пригоду, але з хорошим результатом.
Була незабутня, але, на жаль, дуже коротка поїздка Афганістаном. Я хотів проїхати весь Афганістан із заходу на схід, але не зміг цього зробити, оскільки не зміг об’їхати блокпости угруповань «Талібан». Вони були особливо активними в районі, через який я примудрився в’їхати в країну.
З гарних країн, які обов’язково потрібно відвідати, це Королівство Бутан. Вони називають себе «Королівством Щастя». Те, як люди там живуть і ставляться до туристів, а особливо до мототуристів, справді дає відчуття, що ти перебуваєш не в звичайній країні, а в королівстві щастя. З найгарніших природних місць я б виділив майже будь-яку країну з доступом до високих Гімалаїв. Для мене ― це Індія. У провінції Ладах розташований найвищий гірський перевал у світі, доступний для мототранспорту. Там приголомшлива краса, якої немає ніде у світі.
Низка країн асоціюється з дуже великою небезпекою, з великою кількістю криміналу, може навіть зі свавіллям якихось силових структур. Однією з таких країн є Албанія. З багатьох фільмів 1990-х і початку 2000-х ми знаємо, що в Албанії страхітлива та грізна мафія. Тому, коли я збирався їхати туди з друзями на мотоциклах, усі, хто про це чув, відмовляли нас і говорили, що в нас заберуть мотоцикли і продадуть нас у рабство.
Ми хотіли проїхати цю країну якомога швидше, щоб не наражатися на небезпеку. Проте на практиці, як і в більшості інших країн, до яких ми ставимося з пересторогою, ми зустріли величезну кількість дуже добрих людей. Якось в одному ресторані по сусідству з нашою компанією сиділо мафіозне угруповання. Вони мали точно такий вигляд, як показували у фільмах: старі дідусі в костюмах, на дорогих автомобілях і з купою охорони. Однак ми абсолютно мирно співіснували, і все було чудово. Завдяки мотоподорожам можна розривати шаблони. Той самий Іран, який асоціюється з одним із найнебезпечніших місць на землі, таким не є. Навпаки, це одна з найбільш безпечних країн для подорожей.
Як ви поєднуєте екстремальні види спорту із серйозною керівною посадою?
Я вважаю, що це справді допомагає в бізнесі. Перш за все, захоплення будь-яким спортом виховує в людині дисципліну. Спорт і досягнення в ньому основані насамперед на дисципліні, а вона дуже важлива в бізнесі, як і в будь-якій роботі.
Я жартома кажу, що парашутний спорт виховує бажання не залишати щось на завтра. А мотоподорожі мені дуже допомагають просто подумати, коли ніщо і ніхто не відволікає. Коли по 10‒15 годин потрібно бути в дорозі й дорога не дуже складна, то можна наодинці з собою вирішити всі питання, які важко усвідомлювати під тиском щоденних зустрічей, рішень і завдань.
Чи складно це поєднувати? Ні, не складно, адже я працюю не сам по собі, у нас чудова команда. Їдучи в подорож, я повністю довіряю команді та її рішенням. Повертаючись, я з кожним разом усе більше й більше переконуюся, що за моєї відсутності бізнес функціонує досить ефективно.
Скільки днів на рік ви зазвичай проводите в подорожах?
Мені складно порахувати, хоча я і веду облік усіх своїх поїздок. Якщо просто сказати, скільки днів на рік я подорожую, багато хто подумає: звідки стільки відпусток? Насправді я намагаюся підходити до свого відпочинку й подорожей максимально ефективно. Наприклад, я поєдную ділові поїздки та відпустку. Якщо відрядження закінчується в п’ятницю, можу залишитися на вихідні й ще помандрувати країною. Складно порахувати, скільки це днів на рік, однак точно більше місяця.
Чи було таке, що під час подорожі вам спадала на думку геніальна ідея, яку потім втілили в життя?
Звісно, під час подорожей до мене приходило безліч ідей. Багато з них я сам або спільно з командою втілював у життя. Не можна говорити, що 100% із них максимально успішні, але дуже багато.
Бренд Lenovo активно співпрацює з Ducati ― розкажіть, будь ласка, про це детальніше.
У 2018 році компанія Lenovo уклала багаторічну спонсорську угоду з командою Ducati, яка виступає у світовій першості з мотоперегонів MotoGP World Championship. Команда Ducati, що має 90-річну історію, робить ставку на інновації, швидкість і ефективність. Усі ці цінності дуже близькі Lenovo й допомагають нам створювати знакові продукти, відомі в усьому світі своєю надійністю, продуктивністю і дизайном.
У межах співпраці ми надаємо команді матеріально-технічну базу: ПК, планшети та сервери Lenovo, які члени команди Ducati використовують на перегонових треках і за їхніми межами. Усе починається із сенсорів на мотоциклах. Один мотоцикл обладнаний не менш ніж 50 датчиками, які можуть збирати понад 20 ГБ даних.
Датчики відстежують усі дії: від швидкості тягового колеса до часу розгону двигуна. Під час перегонів дані зберігаються на мотоциклі, а потім на піт-стопі за допомогою кабельного підключення вивантажуються на один із ноутбуків Lenovo ThinkPad P1 команди Ducati. Робочі станції швидко аналізують інформацію, і фахівці можуть змінити параметри мотоцикла до початку наступного етапу. Це дає команді змогу відстежувати більшість параметрів і збирати всі дані.
Ця інформація допомагає інженерам Ducati немов під мікроскопом вивчати поведінку мотоциклів від старту до фінішу. Завдяки такій можливості компанія безперервно вдосконалює мотоцикли, робить нові моделі ще потужнішими та витривалішими.
Що символізує лінійка Lenovo Ducati для споживача?
Передусім, це ноутбуки для тих, хто асоціює себе зі швидкими, високотехнологічними та гарними мотоциклами. Для людей, які максимально лояльні до брендів Lenovo і Ducati. Я знаю дуже багатьох людей, які намагаються все, що можливо, «переодягнути» і «перевзути» у бренд Ducati. Саме для відданих фанатів спортивних байків ми розробили цю серію ноутбуків.
Lenovo Ducati 5 ― дуже гарний пристрій. Усе, що має стосунок до італійського авто- та мотопрому, ― це гарно. Lenovo Ducati ― ексклюзивна серія, яка дає нашим клієнтам можливість виділитися. Під час створення Lenovo Ducati 5 розробники компанії надихалися вмінням інженерів Ducati будувати емоційний зв’язок між клієнтами та продуктами. Ноутбук оформлений у червоних і срібних кольорах, він успадкував дизайн спортивного мотоцикла Panigale і структурні елементи Ducati Monster.
Збалансованість ― частина спортивного бренда, тому кожен елемент дизайну і матеріали відповідають високим стандартам. Це дуже тонкі, легкі та продуктивні ноутбуки, у яких поєднуються унікальна система охолодження та знакова решітка, бездоганний звук і тривалий час автономної роботи. Нижні вентиляційні отвори, схожі на бджолині соти, повністю повторюють шестигранну форму вихлопних труб байків. Шанувальники бренда зможуть почути шум реального перегонного треку, адже сигнал BIOS звучить як рев мотоцикла. Ноутбуки Lenovo Ducati повністю відображають дух команди та є технологічними лідерами серед ноутбуків, як і мотоцикли Ducati в MotoGP.
Які цікаві особливості святкування Міжнародного дня мотоцикліста є в різних країнах?
Я знаю лише дві традиції:
- Міжнародні мотомандрівники цього дня викладають свої найкращі фото в тематичні групи у Facebook.
- Мотоклуби здійснюють мотопробіги колонами чи проводять мотофестивалі.
У США багато хто в цей день намагається виконати норматив ЗЗ («залізний зад»), проїхавши 1 тис. миль (приблизно 1610 км) за 24 години. Я маю іншу традицію: особисто вітаю всіх мотомандрівників, з якими коли-небудь знайомився в різних країнах світу.
Джерело: Автоцентр
