Дмитро Чумаченко — один із тих, хто навчає нове покоління українських фахівців у сфері інформаційних технологій (ІТ). Він викладає різні дисципліни на кафедрі математичного моделювання і штучного інтелекту в Національному аерокосмічному університеті ім. Жуковського (Харків). Паралельно із цим на кафедрі Дмитро проводить освітні заходи в межах соціального проєкту Школа IT професіоналів “ProfIT”, де зі студентами своїм досвідом діляться успішні представники бізнесу, медіа та політики. Ми поговорили з Дмитром про тенденції в сучасній вищій освіті, про те, чого бракує випускникам українських університетів, і чому, незважаючи на це, українські ІТ-фахівці такі затребувані за кордоном.
Дмитре, розкажіть, будь ласка, чим відрізняються знання, які ви даєте на кафедрі й у Школі IT-професіоналів “ProfIT”. Чому виникла потреба в додатковому освітньому проєкті для ваших студентів?
Передумовою до створення Школи ІТ-професіоналів “ProfIT" якраз і стала класична освіта. Спілкуючись зі студентами, я бачив, що багатьом із них бракує мотивації. Найчастіше вони не цілком розуміють, навіщо їм потрібно те, що вони вивчають, як це стане в пригоді в подальшій роботі. Я почав запрошувати людей із індустрії, щоб вони розповідали студентам про актуальні технології та про те, що відбувається на ринку. Хотів, щоб студенти побачили взаємозв’язок між тим, що зараз вивчають, і їхніми майбутніми професіями, щоб це дало мотивацію для навчання.
У межах університету ми даємо і теорію, і практику. Та система академічної освіти в Україні у нас не надто гнучка, вона не встигає за розвитком технологій. Для цього і потрібні люди, які прийдуть і розкажуть, що зараз відбувається всередині галузі. Так, це дає мотивацію, показує напрями, в яких потрібно розвиватися, адже вся ІТ-сфера загалом побудована на самоосвіті.
Крім того, не можна заперечувати, що одну й ту саму інформацію студенти сприймуть по-різному залежно від того, хто її піднесе: заслужений професор або засновник стартапу вартістю в кілька мільярдів доларів.
Існує думка, що ІТ-фахівці в Україні чудово підготовлені технічно, але їм бракує презентаційних навичок, вміння працювати в команді тощо. Мовляв, це тому, що традиційна вища освіта оминає soft skills. Як, на ваш погляд, можна модернізувати освіту, щоб подолати цей розрив?
Як експерт у галузі інформаційних технологій я співпрацюю з Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. І можу сказати, що на нас чекають позитивні зміни вже найближчим часом. Але будь-які зміни мають проходити через викладачів, спочатку треба працювати з ними. Програми в університетах та інститутах справді не враховують потребу фахівця в soft skills повною мірою. Та навіть якби програма їх враховувала, виникає питання: хто навчатиме цьому студентів? Командна робота, лідерські навички, критичне мислення — цього може навчити тільки той, хто не лише вирізняється вказаними якостями, а й знається на сучасних методиках розвитку soft skills. Проте в університетах таких фахівців для відповідного запиту ринку ще замало.
Щодо модернізації, думаю, до процесів вищої освіти потрібно активніше залучати роботодавця. Він «диктуватиме», які навички потрібні в роботі, буде виступати ментором, зможе надавати базу для практики. Про це багато говорять, але поки зразковий кейс подібного співробітництва в Україні не реалізований.
На сторінці Школи ви пишете: «Ми знаємо, що майбутнє — за ІТ і неформальною освітою». Що ви вкладаєте у поняття «неформальна освіта»?
Лекції, потім практика або лабораторні роботи, потім залік чи іспит — цей традиційний навчальний процес втрачає актуальність. Я переконаний, що лекції в аудиторії — взагалі один із найменш ефективних форматів навчання. Навіщо марнувати години в аудиторії, якщо можна зняти відеолекції? Студенти подивляться їх вдома, а вже в аудиторію прийдуть відпрацьовувати практичні навички.
Існує безліч інноваційних методик, які допомагають зробити навчання продуктивнішим і таким, що більше залучає, — та ж гейміфікація.
Які актуальні напрями в освіті ви застосовуєте вже зараз?
По-перше, це навчання через роботу. Теорія, яку дає академічне навчання, без практики — малоефективна.
По-друге, залучення до навчального процесу. Це питання мотивації. Якщо студенту піднесли інформацію цікаво, за допомогою ігрових або змагальних методик, він буде ефективним.
Ще один спосіб мотивації — показати, як знання використовуються на практиці. В межах проєкту “ProfIT” я запрошую людей із індустрії, які можуть дати конкретні приклади. Візьмемо, зокрема, предмет «Функціональний аналіз». Там «сухі» формули, складні поняття полів, кілець тощо. Більшість студентів не розуміють, що це і навіщо. Але до них приходить фахівець із розробки ігор і каже: «Тут ми застосовуємо поля, тут — кільця, там у нас боти зі штучним інтелектом» і т. ін. І вся база знань, яку дали викладачі в університеті, у студентів розкладається по поличках. Вони починають розуміти і сприймати те, що вивчили, і їхня мотивація зростає.
Чи можливо засвоїти ІТ-професію без університету? Наприклад, на курсах або пройшовши стажування в компанії. Чи є в ІТ-освіті щось, що може дати лише заклад вищої освіти?
ІТ-напрям включає в себе багато різних професій, і університетська освіта справді потрібна не скрізь. Випускник технікуму може спокійно стати розробником сайтів або ПЗ, і йому не знадобляться поглиблені наукові знання. Проте щоб займатися справді цікавими напрямами, які в тренді вже зараз і будуть актуальними в майбутньому, одних знань із програмування недостатньо. Потрібна глибока математична база, необхідно вивчити алгоритми, методи оптимізації. На курсах такого точно не дадуть, за цим потрібно йти тільки до закладу вищої освіти.
Які професії, на ваш погляд, будуть актуальні в найближчому майбутньому?
Щоб зрозуміти, що буде актуальним у нас через три роки, потрібно подивитися на те, що відбувається зараз у США. Там активно розвивається штучний інтелект (ШІ), машинне навчання, доповнена та віртуальна реальність — значно складніші напрями, ніж написання коду.
За словами «штучний інтелект» люди зазвичай уявляють собі якогось робота, який щось замість них робить. Але ШІ має дуже широку сферу застосування. Це рекомендаційні системи, які показують вам рекламу в Facebook залежно від того, що ви недавно «гуглили». Це автопілоти, які, судячи з прогнозів, скоро замінять далекобійників. ШІ використовують для медичної діагностики, і в деяких галузях точність діагнозів вища, ніж у лікаря. Алгоритми враховують сотні й тисячі чинників, які людині відстежити дуже проблематично. Тому вони стають все більше затребуваними.
У Школі "ProfIT" виступають практики з різноманітних сфер: ІТ, бізнес, політика. За яким принципом ви обираєте спікерів?
Основний критерій — людина має бути професіоналом у своїй галузі й робити щось справді круте. І йдеться не обов’язково про сферу ІТ. Зокрема, у нас виступав експрезидент Польщі Олександр Кваснєвський. Він привів Польщу до Євросоюзу і НАТО, має тісні дипломатичні відносини з Україною, глибоко занурений у тему нашої євроінтеграції, тому спілкуватися з ним було варто і справді цікаво. Нещодавно нашим гостем був бізнесмен зі списку Forbes, автор блогу про бізнес Big Money Євген Черняк, якого студенти буквально не хотіли відпускати після заходу.
Наших спікерів запитують про практичні речі: що актуальне зараз, що буде актуальним на момент, коли студенти отримають дипломи та підуть працювати. Завдання закладу вищої освіти — не вчити конкретних технологій, а дати базу і прищепити алгоритмічне мислення, яке допоможе освоїти будь-які нові напрями.
Я намагаюся частіше запрошувати гостей, які розповідають про публічні виступи, роботу в команді, управління проєктами, ризиками тощо. Всі ці навички дуже мало «прокачуються» в університетах, причому не лише в технічних, а й гуманітарних. А таких скілів, як креативність або тайм-менеджмент, як мені відомо, взагалі ніде не дають. Хоча для сучасної кар’єри це дуже важливі навички, які можна освоїти лише на практиці. Але те, що студенти чують, що таке взагалі існує, дізнаються, де про це можна прочитати, — вже великий плюс. Адже деякі слухачі навіть не знають, що, записавши свої плани на день/тиждень/місяць, можна працювати більш ефективно і заощадити багато часу.
Наскільки молоді українські ІТ-фахівці затребувані у світі? Відомо, що наші випускники проходять стажування в зарубіжних компаніях-гігантах і періодично залишаються там працювати. Поділіться, будь ласка, такими історіями.
Подібних історій чимало, навіть у моєму випуску. Одна з моїх одногрупниць працює в Канаді на Amazon. Одногрупник — менеджер проєктів у великій польській компанії, а до цього він програмував супутники. Ще один працює в японському офісі Google, четвертий заснував у Німеччині ІТ-компанію.
Українська освіта дає дуже глибоку базу, фундаментальні знання математики і алгоритмів, виховує правильний підхід до вирішення завдань. Технології оновлюються так швидко, що їх доводиться вивчати практично на ходу. Тому університет і дає не синтаксис нових мов, а формує мислення. І це мислення, як бачимо, затребуване на світовому ринку.
Чи існує зараз взагалі таке явище, як українські ІT? Чи технології — це вже повністю глобальне явище?
Минулого року на форумі Yalta European Strategy я був присутній на публічному інтерв’ю: президент Естонії Керсті Кальюлайд і колишній прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер обговорювали діджиталізацію та цифрову економіку. Естонія — яскравий приклад цих трансформацій. І Керсті Кальюлайд сказала: «У XXI столітті географія не має жодного значення. Те, де ти фізично перебуваєш, не позначається на тому, які завдання ти можеш виконувати».
Справді, можна жити в Харкові і працювати на умовний Google. Здебільшого українські ІТ-компанії на аутсорсі виконують замовлення компаній із Європи та США. А більшість стартапів юридично зареєстровані в США, Естонії або на Кіпрі. Чи можна при цьому називати їх українськими айтішниками — філософське питання.
Якщо говорити про релокейт, то зараз в ІТ-секторі тенденція така, що люди, які їхали за кордон, повертаються. Вони працюють в українських компаніях, які співпрацюють із західними замовниками. Зарплати у нас схожі за рівнем а ціни набагато нижчі, ніж за кордоном.
Що цікавіше і перспективніше для молодого українського ІТ-фахівця: прагнути працювати в умовному Google чи жити в Україні та розвивати свої проєкти тут, розраховуючи на перспективи та зростання галузі?
Питання в завданнях і амбітності. Якщо хочеш змінити світ і залишити слід в історії, логічно було б їхати до США і працювати, наприклад, у R&D-центрі* того ж Google. Але це не означає, що не можна робити те саме у нас. Уже зараз є українські продукти, що стали лідерами на світовому ринку. Свіжий кейс — стартап-«єдиноріг» Grammarly, лідер в обробці природних мов. Я чув, як в США про них говорять, мовляв, українці вчать англійської весь світ.
*R&D-центр (англ. research and development) — центр досліджень і розробки.
Дмитре, ви працюєте за ноутбуком ThinkPad від Lenovo. Для яких завдань ви найчастіше використовуєте його?
ThinkPad я використовую для різноманітних завдань — від створення презентацій для лекцій до складних об’ємних обчислень для моїх дослідницьких проєктів.
Я займаюся моделюванням епідемічних процесів. Якщо коротко, це має такий вигляд. Ми беремо статистику із захворюваності та вакцинації за останні кілька років і моделюємо, як хвороби, зокрема кір, будуть поширюватися в суспільстві залежно від його поведінки.
Потім порівнюємо наші результати з реальною статистикою за останній рік. Якщо змодельовані показники збігаються з реальними, значить, модель точна. Тоді ми вивчаємо, які фактори вплинули на захворюваність, і, експериментуючи на моделі, розбираємося, які заходи з боку медиків можуть її скоротити. Це дуже об’ємна робота, яка вимагає високих обчислювальних ресурсів. Проте ThinkPad успішно справляється.
Ми в Lenovo.UA повністю підтримуємо Дмитра у впровадженні інновацій і неформального підходу в освіті. І згодні з тим, що навчальний процес, підкріплений практикою та менторською підтримкою, на порядок цінніший за навіть найглибші теоретичні знання. Читайте в нашому блозі про новаторів і освітні проєкти, які підтримує компанія Lenovo. Детальніше — в матеріалах: «STEM-освіта дає дітям досвід вирішення найрізноманітніших проблем — від повсякденних до глобальних», Джерело натхнення. Онлайн-курс для вчителів від Lenovo, EdEra та «Освіторія».
