Те, що до навколишнього середовища потрібно ставитися усвідомлено й дбайливо, розуміє все більше людей. Посильний внесок у популяризацію «зеленої» тематики робить і режисерка документальних фільмів із Києва Саша Анкудінова. За допомогою свого ноутбука Lenovo вона створює фільм про негативний вплив фаст-фешн на екологію. Саша працює на пристрої майже чотири роки. Дівчина зізнається, що за цей час лише раз чистила та трохи апгрейдила ноутбук. Саме на ньому вона змонтувала кілька фільмів, відеоверсій концертів відомих гуртів. І жодного разу не пошкодувала про свій вибір.
Саша, розкажи, будь ласка, над чим ти зараз працюєш?
Фільм буде присвячений темі фаст-фешн. Тільки вдумайтеся: текстильна промисловість посідає друге місце за ступенем негативного впливу на довкілля! Про це вже є фільми, наприклад «Справжня ціна моди». Там показано, в яких умовах працюють люди в Азії, відшиваються колекції для відомих модних брендів. Та що там Азія, в Україні ситуація не набагато краща. Я була на лекції прекрасної жінки Оксани Дутчак, яка досліджувала умови роботи наших швачок. Виявилося, що майже всім доводиться працювати понаднормово, брати замовлення додому, щоб хоч якось прогодувати родину.
Нам потрібно позбутися звички купувати дешеві речі з неекологічних матеріалів. Краще віддати перевагу виробам із натуральних тканин — льону, конопель тощо. Або секонд-хенду. Я всіляко популяризую такого роду підхід і акцентую на ньому увагу у своєму фільмі.
Скажи, а чи немає у нас дефіциту одягу з натуральних тканин? Чи достатньо його шиють у нашій країні?
В Україні існує проблема: ми вирощуємо коноплі та льон (до речі, найбільше в Європі поле, засіяне останнім, розташоване саме на нашій території), але не маємо у своєму розпорядженні устаткування для виробництва тканин. Його ми купуємо у Китаю, куди постачаємо сировину. А, наприклад, мої друзі, які працюють із льоном, купують його в Білорусі.
Що, на твою думку, може змінити ситуацію на краще?
Звичайно, чудово було б, знайдися в Україні меценат, готовий цим займатися. Я б допомагала такій людині всіма силами. Необхідно закупити обладнання для виготовлення натуральних тканин. Це був би не лише прибутковий, а й, що дуже важливо, екологічно орієнтований бізнес. Найбільші модні будинки, такі як Versace, Ralph Lauren, Tommy Hilfiger і Vivienne Westwood, Hugo Boss (2015), Armani (2016) і Gucci (2017), відмовилися від хутра та зробили крок назустріч усвідомленості.
Вони все більше роблять акцент у своїх колекціях на натуральних тканинах.
Повернімося до подій у нашій країні. Виходить, навіть якщо на бирці написано, що льон український, дуже часто називати його таким не зовсім коректно?
Виходить, що так. Цю інформацію мені підтвердив науковий співробітник інституту луб’яних культур В’ячеслав Горобець. До речі, він — один із тих учених, які першими у світі вивели коноплі з низьким вмістом канабіноїду ТГК.
Ок, відповідних виробництв в Україні мало, та все ж вони існують. Ба більше, серед них напевно є й доволі успішні та перспективні...
Звичайно! Я, наприклад, спілкувалася з Оксаною Дево. Це наша співвітчизниця, яка виробляє речі й навіть шуби з конопель. Вона знайшла людей, які виготовили конопляне хутро. Вона має власне поле конопель, по суті, це перший (!) український бренд, що випустив конопляне хутро. Називається бренд Devo Home. Хутро запросто може замінити натуральне, оскільки майже не псується. З конопель шиють дуже практичні двосторонні шуби: з одного боку — плащівка, з іншого — хутро. Коли така річ набридне і її викинуть, вона розкладеться на органічні речовини, чого не трапиться з виробом із синтетичних тканин.
Що ще можна виготовляти з льону й конопель?
Із цих матеріалів можна шити не лише неймовірно гарний і стильний одяг в етностилі, а й, наприклад, чудове взуття, якому не буде зносу. Головне, розвивати відповідні виробництва, створювати нові робочі місця. Коли з’явиться багато по-справжньому якісного одягу, виробленого в Україні та з наших же натуральних матеріалів, це автоматично підвищить рівень національної самосвідомості.
Чи багато серед українських дизайнерів тих, хто створює одяг із льону та конопель?
Їх чимало, і саме про них я і хочу розповісти. Існує андеграундна мода, є люди, які вигадують усілякі цікаві нестандартні речі. Звичайно, коштують такі вироби дорожче, ніж продукти мас-маркету. Але ж речі з екоматеріалів і набагато якісніші. До того ж вони гідно продовжують давню традицію: українці споконвіку шили й носили гарний і міцний одяг із льону, конопель і бавовни.
Саша, розкажи докладніше про свій проєкт.
Звичайно, дуже хотілося б, щоб картина вийшла на великому екрані та була показана в кінотеатрах України. Це буде фестивальна стрічка, фільм-експеримент — арт-фешн-док’юментарі. Сподіваюся, він вийде не лише сміливим, а й потішним, оскільки мені самій не подобається, коли мене повчають із екрана. Я хочу, щоб глядачам одразу стало зрозуміло, що з ними говорять не ментори, а люди, які просто хочуть поліпшити ситуацію у своїй країні. Нам хотілося б закликати всіх, хто поділяє нашу позицію, спробувати зробити своє життя більш усвідомленим.
Тема, до якої ти звертаєшся у фільмі, дуже масштабна. І ти сама, напевно, розумієш, що, навіть якщо картину помітять і оцінять, це навряд чи зможе кардинально змінити ситуацію...
Звичайно, я думала про це. Тому сподіваюся, що фільм стане першим кроком на шляху започаткування цілого екоруху «Інші варіанти порятунку». Ідея фільму — створити рух, який допомагатиме людям переходити на екологічну моду.
Розкажи, будь ласка, трохи про тих, хто разом із тобою працює над фільмом.
Це мої друзі, які цілком і повністю поділяють мої погляди. Ми знімаємо власними силами, але прагнемо створити по-справжньому крутий і гідний продукт. І, звісно, віримо, що зможемо знайти кошти на картину. Ми брали участь у конкурсі Держкіно й показали дуже високі результати, але через зміни апарату управління в цій структурі поки що чекаємо наступного конкурсу.
Творчі люди вічно сумніваються в собі та своїх силах. Як у тебе із цим?
Постійно борюся з собою. Мені весь час здається, що те, чим я займаюся, нікому не потрібно, що це не зможе зрушити ситуацію з мертвої точки... Я зняла трейлер, цілий рік його перемонтовувала, потім закидала, знову до нього поверталася. Та я, звичайно ж, розумію, що розпочате обов’язково треба закінчити.
Ти говориш, ви шукаєте гроші на фільм. Може, варто спробувати оголосити краудфандинг?
Я вивчала це питання. Щоб у такий спосіб збирати кошти, потрібна людина, яка тільки цим і займатиметься. Я не можу виділити час ще й на краудфандинг, оскільки змушена працювати в 4–5 проєктах, щоб заробляти. До того ж є замовники, які приходять саме до мене, і я не можу їх підвести. До всіх завдань, за які беруся, я підходжу дуже серйозно й відповідально.
Виходить, ти дуже багато працюєш на своєму ноутбуці. Як він справляється з навантаженням?
Так. Мені потрібен був пристрій, оптимальний у плані співвідношення ціни та якості. Зупинилася на ноутбуці Lenovo B70-80 і жодного разу не пошкодувала про свій вибір!
Він умикається за три секунди, працює швидко, паралельно «тягне» кілька вимогливих до ресурсів програм, зокрема моделювання й відеомонтажу. Я дуже задоволена, що свого часу знайшла такого вірного й працьовитого помічника. Мої знайомі працюють на ноутбуках різних брендів, але я не бачу сенсу купувати інший пристрій, поки маю ноутбук Lenovo.
Компанія Lenovo бачить свою місію в просуванні ідеї екологічності на всіх рівнях бізнесу. Зокрема, суперкомп’ютери інноваційного бренда застосовують для обробки даних, необхідних для створення ліків і впровадження технологій, що не чинять згубного впливу на довкілля. Адже щоб рухати суспільство вперед, важливо дбати не лише про комфорт людей, який забезпечують інновації, а й про чистоту планети, де ми живемо.
