Академія ДТЕК одна з перших в Україні використала шоломи віртуальної реальності для навчання робітників електроенергетичної галузі. Тестова група електромонтерів ДТЕК, які зазвичай працюють із обладнанням під напругою, змогла безпечно вивчити відповідальний технічний процес у віртуальній реальності.
Чому в компанії вирішили інтегрувати VR-технології в процес навчання робітників? Як проводиться навчання фахівців ДТЕК? Чого вдалося досягти в пілотному навчальному проекті і як VR-шоломи Lenovo Explorer можуть допомогти знизити аварійність на виробництві? Про це розповіли директор зі сталого розвитку ДТЕК Олександр Кучеренко та менеджер Академії ДТЕК Інна Осадчук.
Олександре, в чому, на вашу думку, полягають основні зміни ринку праці України за останні п’ять років? Як на ці зміни реагує сфера корпоративного та бізнес-навчання?
У 2014 році настала криза не лише в економіці, а й на ринку праці України. Досвідчених менеджерів не можна було просто «перекупити» за гроші. Корпорації вибирали стабільність, а не ризик. У той час ми спостерігали попит на менеджерів, які могли за короткий термін зробити бізнес ефективнішим. І таких було небагато, частина з них запустила власний бізнес, інші поїхали за кордон. У цих реаліях потрібно було утримувати та розвивати свій персонал, тоді як бюджети на розвиток співробітників зводилися до нуля.
Згодом компанії усвідомили важливість вирощування експертів усередині, тому з’явився попит на управлінські програми, розвиток soft skills, стратегічні сесії. Ми в ДТЕК не стали жертвувати розвитком персоналу та максимально зберегли всі освітні програми під час кризи.
Як вплинула на роботу компаній промислового сектора поява на ринку праці нових поколінь із іншими цінностями? Чи змінило це підходи до підбору персоналу? Як саме?
Представники покоління Y вже працюють на підприємствах ДТЕК. Ми продовжуємо активно створювати умови для їхнього залучення, усвідомлюючи, що завтра вони керуватимуть нашим бізнесом. Тому зміни в HR почалися ще вчора: ми досліджуємо цінності, адаптуємо навчання та програми кар’єрного розвитку для працівників Y і навіть Z. Саме тому впроваджуємо інноваційні методи в роботу. І звернули увагу на VR-технології. Важливо розуміти, що на виробничих підприємствах працюють різні покоління, а отже, наша культура та цінності мають враховувати всі складнощі такого міксу. Навчання грає найважливішу роль у цьому процесі, надаючи можливість різним поколінням бути більш ефективними.
Інно, перейдемо до інноваційного VR-проекту. Поділіться, для кого був створений навчальний тренажер у віртуальній реальності? Для яких поколінь і напрямків бізнесу?
У ДТЕК існує три основні напрямки бізнесу: видобуток вугілля, генерація електроенергії та її дистрибуція. Для цих сфер, не схожих одна на одну, ми вибрали певну наскрізну робочу функцію, притаманну кожній із них. Візьміть видобуток, генерацію чи дистрибуцію — всюди виконуватиметься виведення будь-якої електричної комірки в ремонт і зворотне введення в експлуатацію. Цей процес і було вкладено в програму тренажера віртуальної реальності.
Тренажер був розроблений у тісній співпраці нашого бізнесу з генерації електроенергії та зовнішнього провайдера — компанії Sensorama під кураторством Академії ДТЕК.
Ми звернулися до розробника програмного забезпечення Sensoramа з проханням порекомендувати шолом, основне обладнання тренажера. Рекомендації віддали на розгляд нашим технічним фахівцям. Вони обрали Lenovo. Як експерт із навчання на виробництві, я задоволена вибором. Техніка зручна та якісна. І нам також цікаво випробувати нове покоління — бездротовий шолом Lenovo.
Після завершення розробки ми передали тренажер для навчання на наших виробничих підприємствах в інших містах.
Представники яких професій проходять навчання в VR?
Електромонтери та електрослюсарі. Ці професії пов’язані зі значним ризиком. Робота з напругою до і понад 1000 В регламентована правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж. Усе чітко нормоване, прописане, для кожної операції передбачені інструкції. Аж до того, коли потрібно надягати та знімати діелектричні рукавички.
Головна мета навчання — навчити персонал правильно, в певній послідовності виконувати те, що прописано в інструкції. На рівні автоматизму. Навчити послідовному виконанню операцій краще, ніж цей VR-тренажер, не зможе, мабуть, жодне інше обладнпристосування. Крім того, ми виключаємо присутність учнів без досвіду роботи в зоні підвищеної небезпеки, оскільки виконати, наприклад, оперативні перемикання без досвіду неможливо. Але й отримати його на реальному обладнанні, що працює під високою напругою, теж немає можливості. Тепер у нас є тренажер, який допомагає відпрацьовувати цю навичку, коли і скільки нам необхідно.
Скільки людей вже пройшло навчання?
Спочатку ми показали програму топ-менеджерам Академії, отримали від них схвалення, передали далі. Програму вже протестували на підприємстві, де вона буде впроваджуватися, — на Курахівській ТЕС. До складу тестової групи увійшли 15 осіб.
Скільки шоломів вам знадобилося для цього проекту?
Шолом Lenovo Explorer поки один. Це пілотний проект, і ми починали його з побоюванням. У віртуальної реальності є як плюси, так і мінуси. Наприклад, людей може захитувати. Однією з наших вимог до розробників ПЗ було те, щоб працівники не відчували дискомфорту під час навчання. І це побажання було втілене.
Крім того, враховуючи постійні зміни нормативних документів і різний рівень підготовки робітників, ми прийшли до формату, що дає змогу навчати людей індивідуально. Вважаємо це досягненням. Якщо перед нами різновікова група, визначення рівня кожного потребує чимало часу. Індивідуальне навчання, програма, час засвоєння знань вирішують цю проблему. Склав іспит — добре, не склав — ось тобі ще, вчи. У цьому сенсі одного шолома поки достатньо. Але ми плануємо масштабуватися і дуже чекаємо, коли VR-шоломи стануть бездротовими. Тоді наша мобільність буде практично безмежною, і ми зможемо використовувати шоломи на наших підприємствах всюди.
Крім того, чи не на кожному підприємстві в нас — промислові музеї. І розповісти про історію компанії, показати можливості наших бізнесів, на мій погляд, без віртуальної реальності неможливо.
Якою була перша реакція працівників різних поколінь на пропозицію повчитись у VR-шоломах?
Прекрасна різна реакція (посміхається). Спочатку це були топ-менеджери, які звикли бути в усьому найкращими. Коли така людина надягає шолом і не розуміє, що їй потрібно робити, вона відчуває себе ніяково. Вони намагалися уникнути певної розгубленості. Але це швидко минуло. І приховати захоплення вже було неможливо! Одразу посипалися запитання: «Як це можна застосовувати? А в яких темах?».
Старшим робітникам було складніше. Їм потрібно було пояснити, куди натискати, що робити. Молодші робітники, надівши шолом, одразу говорили: «У мене вдома є приставка, для мене це все знайоме, тут немає взагалі нічого страшного». Я просто вражена: їм не потрібно було нічого пояснювати. Раз — і людина сама все робить!
А як справлялися зі складнощами робітники старшого віку?
У нас вже є досвід. Коли ми почали впроваджувати комп’ютерні технології в навчальних центрах на підприємствах, ми побачили цю шалену різницю між поколіннями. Коли приходить на навчання віковий робочий, він може не пройти тест тільки тому, що не знає, куди дивитися, куди натискати... Це навіть не наші зауваження. Самі робітники говорили про це: «Звісно, посадили мене з молодим, який про все це знає і вдома в комп’ютерні ігри грає. А я що? Я ж усього цього ніколи не бачив!». Зате ці 50-річні люди приходять додому і кажуть своїм дітям та онукам: «Я сьогодні отримав п’ять на іспиті, коли проходив тест на комп’ютерному тренажері». А потім вони йдуть на роботу задоволені та розповідають, що наступник сказав: «Батя, ти крутий!». Це мотивує та одразу змінює ставлення до процесу.
Як у компанії дійшли до ідеї спробувати VR для навчання? Яка проблема спонукала до подібних роздумів?
Проблема одна. Для промислових підприємств вона дуже актуальна — це аварійність і травматизм. Ми розуміємо, що будуть приходити нові люди різного віку, з різним способом мислення... І нам необхідний інструмент, який буде нівелювати цю різницю і, залежно від тривалості, приводити до потрібних нам результатів у процесі навчання.
Чому VR... У нас є кілька комп’ютерних тренажерів. Перш за все, це окремі тренажери для працівників ТЕС, в програму яких закладено функціонал котлотурбінного цеху. На таких тренажерах можна відпрацьовувати, наприклад, зупинку та запуск у роботу котлоагрегата. Щоб ви розуміли, його висота — до 50 м. Це величезна машина, яка працює на пару та паливі. Якщо вийде з ладу такий агрегат, то буде непереливки. Тому нам потрібні такі тренажери, які допомагають відпрацьовувати робочий пуск, робочу зупинку й аварійні ситуації. І врешті-решт ми прийшли до VR-тренажерів, адже інше навчальне обладнання обходиться в мільйони гривень. Але коли цих мільйонів немає, я вважаю, що VR-технології — це чарівна паличка. З ними можна працювати поступово. З’явилися гроші — розробили частину програми. Запровадили. І так далі.
Як пройшов перехід VR-навичок у реальне життя?
До початку роботи над тренажером ми промоніторили ринок. І нам показали ролик однієї з компаній, де зйомка для VR була просто чудовою: стіни білі, трубопроводи чисті, добре пофарбовані засувки, всі написи промальовані. У мене виникло запитання: це реальні робочі умови? У нас не так. Котел — це пил, якого треба позбавлятися навіть в електроцеху.
Тому ми пішли та провели зйомку на нашому реальному робочому підприємстві, за нашого освітлення, в наших умовах, із нашими комірками тощо. Завдяки цьому, коли ми надягали шолом на наших фахівців, усі легко впізнавали місцевість. Їм не були потрібні навіть стрілки на підлозі. Вони знали, куди йти. Оскільки це — наше. Це віртуальна реальність, проте вона максимально наближена до дійсності.
Як плануєте далі використовувати VR-шоломи? Які наступні опції будете відпрацьовувати?
Спочатку ми продовжимо цю опцію. Вона знята і готова лише наполовину: виведення електрокомірки в ремонт. Наступний крок — введення в експлуатацію після ремонту. Але ми вже отримали запити від наших бізнесів. Один із них — покроковий порядок технічного обслуговування шахтних електровозів. І ще один важливий запит — розробка та навчання за планом ліквідації аварій, цей запит безпосередньо впливає на безпеку. Адже аварійність — це одне з найважливіших та актуальних питань для промислових підприємств.
Промислове виробництво — складний і не завжди безпечний сектор. Віртуальна реальність допоможе навчити фахівців промислових підприємств бути готовими до будь-якої ситуації. А завдяки цьому наш світ точно зміниться на краще.
