Ім'я Івана Данішевського знайоме багатьом геймерам України та світу. Він пройшов шлях від підліткового захоплення комп’ютерними іграми до повного занурення в кіберспортивну індустрію. Зараз він сам організовує турніри, веде проекти та планує розширити сферу кіберспорту до освітніх програм в освітніх закладах. Про своє життя, заробітки гравців та амбітні плани на надновий ринок, що розвивається, Іван Данішевський розповів читачам блогу Lenovo в Україні.
Іван, як ви почали грати? Якою була ваша перша гра та чим вона вас «узяла»?
Грати я почав у середині дев’яностих. Тоді це були DOOM, Quake, Warcraft III, Starcraft. Але саме на дитячий розвиток дуже сильно вплинув Fallout. Це дуже довга та досить складна гра в стилі Role Playing Game, і коли я почав в неї грати, вона ще не була перекладена російською. Частково завдяки їй я так сильно захопився англійською мовою і дійсно із задоволенням розбирався в ній. Сидів ночами зі словником, занурюючись все глибше в пост-апокаліптичний світ гри. Коли в школі ще були «table-pencil», я вже досить вільно володів англійською. Далі було тільки легше.
Першим кіберспортивним досвідом став запорізький турнір із Quake II, році в 1998, напевно. Було лише кілька учасників, але вже тоді мені дуже сподобалося брати участь і навіть перемагати. Потім був Warcraft по модему з друзями — ми годинами займали телефонну лінію :). Потім кілька років Starcraft, тоді вже з’являлися ігри через інтернет і хоч якийсь матч-мейкінг.
Але по-справжньому «взяв» мене саме HON — Heroes of Newerth. Перший дійсно крутий спін-оф Dota. Тут вже з’явилася і моя перша команда, і більш-менш серйозні успіхи на кіберспортивному терені. Я захопився турнірами, а після — коментуванням, яким кілька років займався професійно.
Як поєднували інтерес до ігор і необхідність заробляти в реальному світі?
Я працював IT-фахівцем із ранніх 1990-х, багато років працював програмістом, потім технічним директором. Знайти кілька годин на день для ігор ніколи не було проблемою, а заняття кіберспортом досить швидко переросло в професійну діяльність. Я долучився до компанії Garena, де займався HON'ом наступні три роки вже як робочим проектом.
Усе подальше життя я пов’язав з електронним спортом, full-time. Це суперцікаво, і я навіть заздрю собі.
Ви стверджували, що українське ігрове співтовариство — одне з найбільших. Чому, на вашу думку, саме в Україні так багато шанувальників кіберспорту? Що цьому сприяло?
Волею долі та наших талантів українці завжди були досить відомими в кіберспорті. Перші результати вже на початку 2000-х показували хлопці у Starcraft. Мій давній друг, Льоша «White Ra», дотепер суперзірка серед комп’ютерних чемпіонів. Та й в Counter-Strike, і в Dota наші колективи завжди були на висоті. Завдяки цим талантам і виникла повага до ігор, а отже — і захоплені фанати, і нові сильні гравці.
Потім, у 2011 році, звичайно, перемога української команди і перший кіберспортивний мільйон. Це справило враження на мільйони українських геймерів. Шкода, що уряд і бізнеси не сильно підхопили кіберспортивну ініціативу ще тоді. Зараз розвиток був би значно впевненішим, а поки — все дуже на зародковому рівні та тримається на ініціативах лише декількох людей.
Ви організовували турнір в Азії. У чому відмінності між турнірами в Азії та Україні? Чим відрізняються самі кіберспортсмени, можливо, їхня манера гри?
Це регіон, де бренди давно підтримують кіберспорт. Легко знайти підтримку і, відповідно, організувати події на цілий стадіон. На Бангкокський турнір збиралося до 30 тисяч уболівальників, а це цілий ВДНГ або три палаци спорту. А в Україні поки такі бюджети дуже важко зібрати. Але ж зберемо?
Традиційні спортсмени багато тренуються, щоб тримати себе у формі і перемагати. Як проходять тренування у кіберспортсменів?
Життя професійного кіберспортсмена абсолютно відповідає режиму будь-якого атлета. Розклад, ігрові тренування, фізичні тренування, розвиток загального тонусу організму — обов’язкові умови гарних результатів. Ми дуже активно займаємося розробкою оптимальної практики проведення «робочого дня» для наших гравців, і, що приємно, до нас підключаються і світові команди.
Як вважаєте, в чому користь від ігор для користувачів у звичайному житті (наприклад, розвиває уважність або стратегічне мислення)?
Молодь схильна пересиджувати за комп’ютером і не рахувати години в грі. Ми змушуємо вставати вчасно, лягати вчасно, харчуватися згідно з «дієтою» — нехай і смачною, молодіжною, але корисною! Окрім ігор за екраном, багато часу приділяємо й іншим розвагам, корисним для розвитку. Класно ж, що гра в сніжки і «дартс» теж є частиною тренування. Ми розвиваємо швидкість, точність і водночас заряджаємо хорошим настроєм. Для всіх є і звичайні тренажери, орбітрек, і вони не простоюють. Кожен знаходить для них п’ять хвилин у перерві між іграми.
Скільки і де може заробити кіберспортсмен в Україні, граючи?
Успішний гравець, навіть без «працевлаштування» в професійному колективі, легко може здобувати на турнірах кілька сотень доларів на місяць. Зарплати в аматорських командах, я би сказав, 200–400 доларів на місяць, але щойно з’являються якісь результати — цифра одразу наближається до тисячі. І це реалістично, без замахів на перемоги в міжнародних змаганнях, де призові фонди в сотнях тисяч і навіть мільйонах доларів.
Платформа ESM.one створена вами для розвитку кіберспортивної галузі. Якою ви бачите її, скажімо, через 5 років? В якому напрямку плануєте розвивати ESM.one далі?
ESM — це в першу чергу дослідницька компанія, яка об’єднує проекти. Ми шукаємо та знаходимо нові практики, будуємо і перевіряємо бізнес-плани та варіанти розвитку галузі. Наш Esports Charts — один із найбільших аналітичних ресурсів у світі, і ми працюємо навіть із Wall Street Journal і New York Times. Збираємо й обробляємо космічну кількість даних, щоб мати найбільшу і точну статистику про кіберспортивні події та їхню трансляцію.
Наша ж турнірна платформа (ESM.zone) — одна з найбільш технологічних на ринку, і зараз її основне завдання — створити найбільш масштабовану й автоматизовану практику проведення турнірів із усіх дисциплін. Поки виходить.
Найближчі плани — багато просвітницької діяльності, розвиток школи коментаторів, створення команд, залучення партнерів, брендів, корпорацій до кіберспорту. І створення дуже добре організованого нового спорту в усьому світі. На футбол ми вже не встигли, а з кіберспортом — ще можна. Тим паче він може стати навіть більше :)
Поділіться враженнями щодо студентського кібертурніру Ukrainian University Open 2018. Що пройшло добре і які моменти, можливо, хотілося би доопрацювати? Наскільки сильно учасники були залучені до процесу?
Це, навіть на наш подив, стало великою подією. Ми швидко подолали початковий скепсис керівництва університетів та отримали фантастичний результат — понад 100 команд, офіційно підтверджених ректорами! Увага і відгуки зарядили нас упевненістю в тому, що такі події затребувані, і ми, звичайно, в 2019 році проведемо їх ще 3–4. Разом із десятками запланованих локальних подій, сподіваюся, ми вийдемо вже на кілька сотень університетів-учасників.
Студентський та шкільний кіберспорт і соціальна складова за ним — один із найцікавіших трендів у молодіжному спорті. Не на шкоду навчанню!
Як думаєте, наскільки буде популярна спеціальність «Кіберспорт (e-sport)» в Національному університеті фізичного виховання і спорту України?
Упевнений, конкурс буде настільки великим, що абітурієнтам дійсно доведеться перемагати в турнірах, щоб стати студентами.
Що ви найбільше цінуєте в ігровій техніці? Чим зараз користуєтеся: ПК або ноутбуком? Віддаєте перевагу геймпаду, клавіатурі та миші або використовуєте обидва варіанти залежно від гри?
Я користуюся тільки ноутбуками. Є як «робочий», який завжди зі мною, так і ігровий, який чекає на мене вдома з залогіненим Steam і запущеною Dota. Мій ноутбук Lenovo досить потужний, щоб «потягнути» і гру, і стрім. До того ж, тут якісний і яскравий екран, а сам ноутбук гарний, звичайно. Втім, завжди з собою і килимок із мишкою — на випадок, якщо кіберспорт трапиться раптово ;)
В які ігри ви зараз граєте? Скільки годин на день/ тиждень? Якими досягненнями можете поділитися?
Більш-менш професійні досягнення я мав у Heroes of Newerth. Разом із командою ми були топ-3 СНД протягом тривалого часу. Зараз вже два роки як граю тільки в Dota. На жаль, насичений робочий розклад заважає мені грати більше 6–8 годин на тиждень. Але з наступною калібровкою, сподіваюся, Іммортала* вже візьму :)
*Ранг у Dota.
Поділіться кількома порадами для новачків і професійних кіберспортсменів. В «який бік» їм дивитися? До чого рухатися, якщо говорити про тенденції кіберіндустрії в 2019 році?
Основна проблема всіх здатних новачків зараз — соціальні навички. Хлопці, потрапивши до команди, не можуть освоїтися і налаштуватися на робочий лад. Я би рекомендував вчитися конструктивному діалогу, спілкуватися з командою навіть у звичайному матч-мейкінгу та робити все можливе для перемоги в грі.
Що перспективніше для гравця: створювати «особистий бренд» в одиночних кібердисциплінах або зосередитися на командних іграх?
Переможе особистий бренд. Для середньостатистичного гравця легше зосередитися на командних іграх, ніж стати зіркою. Зіркою бути прикольніше та вигідніше.
Чи є успіхи в пошуках інвестиційного партнера або партнерів для розвитку проекту ESM.one, а також створення нового «єдинорога» з українським корінням?
Компанія в активному пошуку. Але, з огляду на малу обізнаність потенційних партнерів і інвесторів у таких наднових ринках, як кіберспорт, — складно. Я дуже вірю, що такі можуть знайтися в Україні, але поки ми працюємо в основному з Європою та Азією. Виграємо всі підряд акселератори та конкурси, хоча якесь коріння хочеться мати і вдома.
Ми вже досить великі, у нас є експертиза, а проекти добре масштабуються. Справа — за ракетним паливом ;)
Захоплення іграми — не лише спосіб отримання яскравих емоцій. Ринок кіберспорту має величезний економічний потенціал. У нашій країні є люди, які глибоко розуміють всю «кухню» зсередини та готові розвивати цей напрям тут. І, можливо, вже у найближчому майбутньому Україна стане кіберспортивною Меккою.
