Компанія Lenovo розширює обрії та надихає людей по всьому світу, пропонуючи справді революційні рішення у сфері дизайну та технологій. Підрозділ із розмаїття продуктів Lenovo (Product Diversity Office, PDO) розпочав свою роботу у 2020 році. Працівники відділу проєктують і розроблюють смартпристрої, враховуючи особливості користувачів і передбачаючи різні сценарії використання. Саме завдяки цьому рішення Lenovo є водночас інклюзивними та загальнодоступними. Продукти міжнародного бренда підходять кожному, незалежно від фізичних здібностей і можливостей.
Ада Лопез: від вчительки біології до програмної менеджерки PDO
Ада Лопез навіть не мріяла про те, що кар’єра вчительки біології у середній школі приведе її в галузь дизайну та інновацій.
Як програмна менеджерка підрозділу Lenovo з розмаїття продуктів (PDO) Ада спілкується з експертами різних галузей і перевіряє пристрої на інклюзивність і загальнодоступність на кожному етапі виробництва.
Її шлях розпочався із простого бажання підтримувати дітей у біді за допомогою освіти. Адже свого часу саме освіта стала рятівною соломинкою для юної Ади.
Шлях до мрії — тернистий і сповнений надії
Дівчина народилася на Кубі, але у п’ять років переїхала з матір’ю до Сполучених Штатів. Коли Аді виповнилося 11, її матір загинула в автомобільній аварії. Дівчинка опинилася в системі опіки та піклування.
«Я весь час шукала житло, — згадує Ада. — За сім років у прийомних сім’ях змінила вісім місць проживання. Я намагалася знайти власну домівку, щоб не опинитися в притулку, тож приділяла багато уваги налагодженню стосунків із людьми. Мені було важливо відчувати зв’язок із кимось, адже у той час я була дуже, дуже самотньою».
У 16 років, знову без даху над головою, Ада звернулася по допомогу до колишнього вчителя соціології, щоб зрозуміти, як стати незалежною від системи опіки. Натомість він погодився взяти дівчину до себе в дім, поки вона здобуде освіту.
«Мої вчителі по-справжньому розуміли мене, — згадує Ада. — Я вірила, що освіта — це вихід із моєї ситуації, тож, коли треба було вступати до університету, я знала, що хочу вивчати природничі науки. Але я також знала, що хочу вивчати педагогіку, щоб допомагати дітям у біді та дарувати їм надію, як свого часу її подарували мені».
Після закінчення університету Ада почала викладати біологію і швидко знайшла спільну мову зі своїми учнями. «Діти постійно розповідали мені про своє життя, — каже вона. — Той зв’язок завжди був важливим для мене».
Нові можливості для кожного учня
Саме на цю здатність встановлювати зв’язок з іншими Ада спиратиметься пізніше, щоб допомагати дітям з особливими потребами. У 2006 році дівчина почала викладати в середній школі та опинилася у класі, де понад 28% учнів потребували індивідуального навчального плану, створеного з урахуванням їхніх труднощів у навчанні чи наявних фізичних вад. Без достатнього фінансування та ресурсів Аді довелося імпровізувати.
«Ми не завжди мали необхідне програмне забезпечення для ноутбуків, — каже вона. — Та нові технології відкрили можливості для кожного. Я могла підготувати різні уроки для різних учнів: дітей з аутизмом, вадами зору чи іншими проблемами. Це давало їм змогу зберігати свою незалежність і разом із тим брати повноцінну участь у навчальному процесі».
Ті роки у школі стануть основою роботи Ади в галузі інклюзивності. Досвід роботи у класі надав їй змогу отримати посаду продакт-менеджерки для наукового ПЗ К-12 у тій самій компанії, програмами якої вона користувалася під час занять. Ада поглибила свої знання за допомогою низки ініціатив: інтерактивної книги з астрономії, майстер-класів із кодування робототехніки, партнерства з національними школами для сліпих. Жінка працювала під керівництвом експертів у галузі інклюзивності, багато з яких мали інвалідність.
«Я відкрила для себе цілу спільноту людей із вадами зору, про яку я раніше нічого не знала, — каже Ада. — У науці ми часто використовуємо діаграми, тож я створювала їхні письмові описи, які можна було використовувати як альтернативний текст під час читання з екрана. Тоді я тісно співпрацювала з директором з інклюзивності, який був майже повністю сліпим. Він повертав мою роботу зі словами: “Я цього не розумію, це не дає ясної картини”. Я навчилася шукати рішення з точки зору користувача».
Допомогти власній дитині — допомогти світові
Ада все більше розуміла необхідність доступності в освіті у своєму професійному житті, але ще не усвідомлювала, наскільки важливою буде для неї ця робота. Коли її сину виповнилося два роки, жінка помітила, що він якось дивно сприймає інформацію.
«Нам зробили декілька аналізів ще на початку, але остаточних висновків не було, — згадує жінка. — Я не могла збагнути що, але щось однозначно було не так. У сина з’явилися проблеми з мовленням, ми розпочали терапію. Я вчителька, тож знаю, як має відбуватися процес навчання. Моя дитина відставала вже в дитячому садку».
Лише коли її син був у третьому класі, Ада змогла ідентифікувати його дислексію — діагноз, що роками ховався від аналізів, тестів і вихователів.
«Я — членкиня Міжнародної асоціації дислексії, я багато читала, намагалася стежити за найновітнішими досягненнями, — каже Ада. — Та все одно було надзвичайно важко забезпечити отримання освітніх послуг на належному рівні. Річ у тім, що труднощі в навчанні мають різну специфіку для кожної людини».
Зараз її син навчається у сьомому класі. Ада змогла розв’язати більшість проблем і надати синові необхідну підтримку. Його історія відбиває історії мільйонів людей у світі, що живуть з інвалідністю чи іншими вадами та не мають змоги користуватися послугами, доступними більшості. Аді добре знайома ця проблема. Тож саме це надихає її на перевірку всіх етапів створення та випуску нових технологій. Вона має упевнитися — вони працюють для всіх людей, незалежно від їхніх фізичних здібностей і можливостей.
«Проблема доступності стала особистою для мене, — каже Ада. — Усе почалося з того, що я хотіла допомогти своїм учням. Потім я була вражена тим, як сучасні технології допомагають людям із вадами зору. Це здавалося мені неймовірним! Зараз я тішуся, що маю весь цей досвід за плечима, адже моя дитина гостро потребує моїх знань у цій галузі».
Lenovo: новітні технології — крок до інклюзивного суспільства
Ада усвідомила зв’язок між власним захопленням проблемою доступності та місією відділу PDO розробляти рішення, що підкреслюватимуть різноманіття користувачів. У січні 2021 вона обійняла посаду програмної менеджерки у компанії Lenovo. Жінка прагне використовувати власні знання та допомогти тій частині населення, що не має можливості повноцінно користуватися послугами.
«Дуже важко переладнати вже наявну систему з точки зору інклюзивності й універсальної доступності. Це майже неможливо, — пояснює вона. — Якщо ви зацікавлені у створенні універсально доступних продуктів, це має бути пріоритетом від початку, а не спробою виправити ситуацію заднім числом».
Головна мета протоколу «Диверсифікація за допомогою дизайну» відділу PDO компанії Lenovo спрямована на те, щоб враховувати фактори інклюзивності та різноманіття ще на ранніх етапах процесу та керуватися ними під час розробки та виготовлення продуктів.
«Я згадую своїх колишніх учнів, — каже Ада. — Деякі з них були просто неймовірними! Тож створення нових продуктів із думкою про таких людей і врахування їхніх потреб під час розробки нових технологій і рішень надає їм можливість поділитися своїми талантами. Якщо у наших силах здійснити хоч одну малесеньку зміну, що надасть таким людям змогу вільно взаємодіяти зі світом, то в результаті спільний фонд знань людства розшириться — ми всі виграємо».
Як компанія Lenovo в Україні допомагає підліткам із інтернатів, читайте в матеріалі «Бути першими — бути відповідальними».
